Подорож 2: Таємничий острів

Завжди, коли йдеш у кіно з’являється таке відчуття якоїсь легкості, відкритості для сприйняття чогось нового, готовності поринути у новий світ. І коли виходиш з кінотеатру залишається або почуття задоволення, якогось піднесення через те що фільм був і справді вдалим, і він надовго запамятовується; або ж стає дуже шкода тих грошей що витрачено на фільм, тому що це було, якщо не зовсім жахливо, то, принаймні, "поганенько".

Що ж до "Подорожі два. Таємничий острів" то це було трохи краще ніж "поганенько". Але це дивлячись з якого боку дивитися. Для дітей це був, напевно, нормальний фільм. Просто, не особливо напрягаючись стосовно сюжету, яскраво, з чарівним світом, населеним чарівними істотами, з дуже посередньою грою акторів, і, нарешті, в 3D.

Щодо сюжету, то це була просто купа фантастичних книг, навалених у одну стрічку. Не дотримуючись ніякої логіки вони просто повиривали шматки різних історій і понапихали ними бідний таємничий острів. Все це було розбавлено гумором, як на мене занадто тупим і дешевим, який опирався, в основному, виключно на одного персонажа, якого призначили головним шутом. І впорався він з цією роллю препогано. Не особливо-то здається старався.

Але в усьому іншому персонажі виглядали нічогенько. Взагалі акторський склад порадував. Коли зявляється Майкл Кейн, стає зрозуміло. що кіно ще не повністю втрачене. Було також дуже радісно бачити Двейна Джонсона, таку собі скалу, у ролі турботливого вітчима, який ніяк не може знайти спільну мову з підлітком. Я не дивився повністю першу подорож Джоша Хатчерсона до центру землі, але з того що я памятаю, то мені він сподобався у тій частині, як, власне, і у цій. Єдине що дуже було пагано, то це Луїс Гузман, який грав такого собі латиноамериканця, який нібито і тупенький боягуз, але нібито і дуже турботливий. І це саме він мав смішити усіх від початку і до кінця. Звичайно якби він не так погано грав, це може і виглядало б весело, але на ділі це було жалюгідно.

Загалом вийшло дитячо і передбачувано. Дуже передбачувано. Настільки, що можна було б детально описати ті події і діалоги, що відбудуться через декілька хвилин. Від наукової фантастики Жуля Верна залишилася лише Атлантида, Наутілус, повітряний шар і, власне, сама назва - Таємничий острів. Тепер діти думатимуть, що Жуль Верн писав про мініслонів, гіганських бджіл, і велетенські яйця ящірок...

Чекатимемо справді достойну екранізацію" Таємничого острова".

Ця рецензія виявилась корисною 5 людям з 5.