Фучжоу / Очiкуючи вантаж на рейдi Фучжоу бiля пагоди

Етнічний шедевр

Подивившись "Той хто пройшов крізь вогонь", мені дуже закортіло побачити раніші
роботи Іллєнка. Перше мою увагу привернула стрічка "Фучжоу" - дивна інтригуюча
назва, до того ж у "Той хто пройшов крізь вогонь" фігурувала Картина з одноіменною
назвою. І, як я потім зрозумів - Фуджоу можно вважати повноправним пріквелом Того,
хто пройшов крізь вогонь. Бо тут розповідь піде як раз про того характерника,
прадіда Івана Додоки, що "вмів літати" і буде показано, як незрячий художник
написав Картину, котру ми також можемо побачити в останньому фільмі Іллєнка. Тож
не гаючи ані секунди почав перегляд.
Фільм розповідає про дивного хлопця, що впав з небес і мав хист управляти
вітром... Чудернацько, чи не так? Далі ще цікавіше - стрічка повністью просякнута
українськими фолькльорами, звичаями, повір'ями, персонажами накшталт ворожок,
мерців, дивних предметів типу чарівної шапки, і таке інше... Ні, ви помиляєтесь,
це не новий сіквел Гаррі Поттера (враховуючи те, що фільм знятий майже за
десятиліття до появи останнього, тож невідомо ще звідкіля до Дж.Ролінг прийшло
натхнення). Отже, сюжет переповідати не буду, але скажу, що основною лінією
стрічки є мандрування хлопця і пошук своєї коханої. До речі, ці мандри не
обмежаться Україною, ви зможете також споглядати Америку глазами українця.
Загалом цей фільм заворожує своїм поєднанням драматичних і комічних моментів,
спокійного споглядання природи з подіями, що стрімко розвиваються - особисто я
обожнюю такі фільми. Дуже гарний український гумор. Чого коштує тільки цей діалог
біля берегів Америки:
-Гей, на кораблі, візьмете на буксир до Канева?
-канів? Це де?
-Та за Босфором, а далі наліво.

Акторська гра на вищому рівні! Взагалі, склалося таке враження, що в цьому фільмі
приймали участь майже вся творча еліта тогочасної України:
Тут і Ступка (як же без нього), і Бенюк, і славетний деригент Київської Філармонії
Сіренко, співала народна артистка України Ніна Матвієнко, тож творча група мене
просто вразила кількістью видатних митців. В цілому в стрічці дуже вдало поєднано
музику з сюжетом: колоритні пісні з мальовничою природою Канева, імпровізації
народних мотивів на американський лад з "розборками" в Америці. Отже музичним
супроводом ви наврядчи будете розчаровані.
Що ж до недоліків. По-перше це артхаус (це не те щоб недолік, просто мені,
наприклад, перші 20 хвилин було незвично дивитись). По-друге - неоднозначна
кінцівка - мені дуже була цікава доля дівчинки з батьком-художником, бо вона
напряму залежала від головного героя. Це теж не можна вважати недоліком, просто
мені, особисто, було незрозуміло. Ну і по-третє - перебіг подій. Спочатку
здавалось, що сюжет дуже повільно розвивається, але через деякий час, чи звикаєш,
чи він дійсно починає швикдо розкручуватись, тому і це не повинно завадити
отримати задоволення від перегляду.
Отже, не всім це кіно припаде до смаку, адже не всім подобається артхаус, але я
гадаю, що кожному треба його подивитись - ця стрічка невід'ємною частиною українського кінематографу і його розвитку.
9,5/10.

Ця рецензія виявилась корисною 7 людям з 7.