Той, хто пройшов крізь вогонь

Не вмію вдало писати рецензії, тому моя буде коротка.
Отже:
Для мене фільм тоді вдалий й гарний, коли після перегляду, він не виходить з голови, коли ти згадуєш сцени з фільму й думаєш, думаєш, думаєш... й не можешь припинити....
Такою стала для мене сьогодні перша українська стрічка "Той, хто пройшов крізь вогонь"
Зачепило все, від акторів, сюжету, до фраз та висловів....
"В нас в хаті є, а з церкви вже винесли" - ця фраза досі стоїть в моїй голові.
А сцена із порожньою церквою та образ Божої матері, намальований на стіні - взагалі пронизує до кісток...
Так, це не Голівуд, не російський екшен з крутими пациками, та тачками... Це звичайний фільм. АЛЕ ЯКИЙ! Є де посміхнутися, є де й сльозу вронити....

p.s. Щодо героя Івана: актор, який його грав, для мене особисто - виявився таким собі українським Джонні Деппом... Нi-нi! Я-серйозно. Особливо в сцені, коли Іван рятував старого індіанця від вовків, ну дуже схожий ..Маю на увазі, зовнішньо...

Моя оцінка 10 з 10!
Й тут не тому, що він на рівні Голівуду..
Ні, до Голівуду нам ще трошки треба попрацювати..
Оцінка "10" за те, який зміст несе фільм, яку думку, які актори, як грають, оцінка за донесення трагедію, за філософію... За це я ставлю 10.
Це не тупе кіно для "форматування" мозку.
Дякую.

Ця рецензія виявилась корисною 6 людям з 7.

Нарешті подивився...

Стільки часу чекав на цей фільм і нарешті знайшов кінотеатр де його показують і насолодився переглядом.

Сюжет: доволі цікавий і захоплюючий, до останнього тримає глядача в напружені, але під кінець він наче обрізаний,

Музика: Все супер, навіть саундтрек фільму є :) за виключенням одного випадку, коли використали заїжджену мелодію, в серіалах часто використовували чи десь ще, але дуже набридлива...промайнула мелодія при показі антигероя....

Ефекти: Нууу, більш-менш нормальні, але тричі одна й та сама комп'ютерна сцена набридла...порадували МІг-15, пам'ятник яким у мене в місті...хоча їх поява в Сибіру мені не дуже зрозуміла...А комп'ютерну сцену з американцями можна було розширити, бо дуже цікава...

Монтаж: Погано, навіть дуже, повністю згоден з Буйвітером)

Культура: Дуже сподобалось як будучи в Канадському племені герой навчив їх Українській мові, звичаями, особливо як відкривав з хлібом і сіллю свій будинок в Канаді)

Загальна оцінка, по всесвітнім мірам, з натяжкою 9/10

Ця рецензія виявилась корисною 8 людям з 12.

Хійока - він вижив переживши вогонь!
Накінецьто дочкались прем"єри українського фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь".
Добре що прем"єру кілька раз переносили, адже краще показувати закінчений якісний матеріал а не недороблену роботу. Тут вони не промахнулись. Звісно можна було б і щось ще змінити, проте будь-який фільм може завжди обрізати, потдовжити, перемотувати і т. д.
Хійока - так індіанською буде людина, яка отримала удар блискавкою та вижила. Проте герой цього фільму прежив не тільки блискавку.
Почнемо з сюжету: Молодий український пілот Іван Доценко (підбивший на війні кілька десятків фашистських літаків) потрапляє на фронт. Після закінчення війни його намагається знищити друг дидинства, причиною стала дружина Івана яку він кохав теж. Оскільки під час війни "пригрівся" на хорошому місці - то своїми зв"язками він намагався розділити долі закоханих.
Тут Івана і потрапляє до Сибіру, звідки він втікає прагнучи помсти, і доля заносить його до Америки.
Сама історя неймовірна і захоплива. Сценаристи її подали максимально зрозуміло зробивши пригодницьку історію. Іван постає перед глядачем справжім героєм. Але не тим американським, з маскою та плащем, а реальною особою без супер можливостей, а лише з палким серцем та холодним розумом. Сюжет наповнений українським характером: будинки, ікони, вислови та прислів"я які говорять навіть в Червоній армії. І чого ж вартий момент в фільмі, де Іван учить індіанських дітей співати українську пісню.
Сюжет сповнений перепетіями та несподіванками, що захоплюють глядача під час перегляду.
Також у фільмі присутня і містика, і теж з українським характером. Як виявляєтсья - рід Доценків - це старий славний рід характерників, тож по філму Івана перекидаєтсья на вовка, а також відлякує українською піснею американських вовків. Все це тілкьи ще більше підкреслює націанальнісь як головного персонажа так і самого фільму.
Окремо хотілося б виділити лелек, як сюжетно, так і візуально.
"мамо, а де батько?" - питає син про Івана Доценка.
"а він з товаришем під час війни побачив стаю лелек в небі, довкола яких вівся вогонь. От він з товаришем і вивів їх з під обстрілу. Тож як тільки від відведе всіх тих лелек- обов"язково повернеться" - такою історією завжди заспокоювала мати свого маленького сина. І тому вся його кімната була переповнена малюнками з зображенням літаків та лелек, що летіли вслід за ними. Дуже хороший та приємний момент, що дійсно аж пробирає до самої душі.
Акторський слкад підібрано дуже вдало. Всі актори впорались зі своєю задачою, тож не хочеться під час сеансу всставати і цитувати Станіславського: "не вірю!"
Спецефекти. Так-так. Вони тут є і не маленькими порціями. Всі сцени бітви літаків зроблені якісно та захопливо. І що найприємніше - реалістично. Бо під час перегляду недомонтованої версії на Київському Кінофестивалі недороблені ефекти викликали сміх, і трима в мені прихований страх (я боявся що вони не надто якісно їх виправлять в кінцевій версії). Особливо якісним та цікавим виглядав момент уяви, де два пілоти намагались врятувати лелек. Захід сонця, білосніжні лелеки, вибухи довкола них та біле пір"я....
Вже не вперше читав негативні відгуки щодо "мовності" фільму. Проте тут все гаразд: українці розмовляють україїнсько, росіяни російською, індіанці англійською та індіанською. Для кожної іноземно мови є українськи субтитри, тож це ніякої незручності не викликає, а навпаки, надає реалістичності фільму. Якби ж всі розмовляли чистою українскьою - це б був казус.
Музика та шуми. Звуковий супровід приємно підтримував зображення, і основна мелодія на фортепіано красиво впліталась в ліричні драматичні сцени.
Також присутній і гумор. Український гумор, та і звичайний. "ось 50 копійок. А в мене є ще рубль" - ось цей момент переказати неможливо, проте в фільмі ви його обов"язково помітите і не зможете не посміхнутись.
А ось монтаж трошки розчарував. Бло кілька мометів що збивали з пантелику, такох дещо погано було показано плин часу. Деколи лише після 2-3 кадру було зрозуміло що прошв вже рік чи два. Проте в багатосюжетному повнометражному фільмі, керувати часом не так вже і просто.
отож, ми отримали дійсно український, дійсно цікавий, дійсно героїчний фільм. І це наступний великий... дуеж великий крок розвитку вітчизняного кінематографа.

Як на мене, фільм отримує 9/10
Якщо оцінювати фільм на рівні України - то звісно 10/10, проте я вважаю, що він стоїть вище , і його можна оцінювати на рівні з заходом.

Ця рецензія виявилась корисною 17 людям з 18.