Той, хто пройшов крізь вогонь Доповнити/помилка

Оригінальна назва: Firecrosser

Рік: 2012

Країна: Україна

Режисер: Михайло Іллєнко

Сценарій: Михайло Іллєнко, Замрий Денис, Костянтин Коновалов

Жанр: Пригоди, Біографія, Драма

Бюджет: 2,000,000 $

Збори в Україні: 190,960 $

Прем'єра в світі: 19 січня 2012

Прем'єра в Україні: 19 січня, 2012

Виробник: Інсайтмедіа продюсерський центр

Час: 110 хв.

Опис: Фільм розповідає про долю радянського воєнного пілота, який став вождем індіанського племені в Канаді. Неймовірна доля простого хлопця з Полтавщини. Фільм заснований на реальних подіях.

Схожі фільмиРекомендувати Головні ролі виконують
Іван
Степан Шуліка
Люба Карімова
Полковник
Іванна Іллєнко

Ivanna Illyenko

Тінь
Наскрізний
Індіанець
Угрюм-рука
Олег Цьона

Oleh Tsiona

Пальоний

Рейтинг Детальніше
8.11 57Ваша оцінка: -

ВідеоБільше
Трейлер (українська мова)
01:38

ФотографіїБільше

Рецензії
Sportic

2013-05-15 01:06:06

Напишу свої враження від перегляду цього фільму.
Фільм порадував цікавим сюжетом, окремі його частини були для мене несподіваними. Порадували повітряні бої (хоча до сцен "Перл-Харбора" чи "Ескадрилії "Лаффайєт", на жаль, не дотягують), а також те, що режисер торкнувся козацького характерництва
Хочу відзначити також те, як передано стосунки молодої пари - Івана та Люби - з ніжністю, з чистотою почуттів, з поглядами сповнених коханням, а не тваринними бажаннями. Сказав би навіть більше - показано почуття по-українськи. Також хочу звернути увагу на вірність Люби Івану, яка вірила, що він живий і чекала на нього.

У фільмі є сцена, де радянський пілот підбитого винищувача, катапультувавшись, швидко втікає від обстрілу німецького літака. Не впевнений, що таке було в ті часи, хіба по відношенню до радянських військових. Чому звернув на це увагу? Кілька років тому прочитав книжку про німецького аса Еріха Хартманна. Його збив у травні 1945 року американський "Мустанг", Хартманн катапультувався, але його американці не розстрілювали поки він опускався на парашуті, оскільки в ті часи вважалося непристойно вбивати пілота, що покинув підбитий літак. Якщо я помиляюся, то будь-ласка, надайте інформацію.

Загалом фільм дуже сподобався і рекомендую його переглянути, не тому, що він український, а тому, що він цікавий.

Ця рецензія виявилась корисною 4 людям з 4.

samumray

2012-09-13 00:08:52

«Той, хто пройшов крізь вогонь»
Дуже прикро, що стільки часу і уваги приділяють засоби масової інформації, зокрема національне радіомовлення, відверто слабкій та невдалій роботі режисера Михайла Іллєнка – фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь».
Таке враження, що захват від того, що в Україні взагалі знято якесь кіно, абсолютно потьмарив розум і критикам, і глядачам, і продюсерам.
Тепер вже цей фільм висунуто в номінанти на премію «Оскар».
Зрозуміло, що нашій країні туди більше нічого представити, але сама наявність цієї роботи зовсім не є приводом до такого кроку.
Наскільки історія про льотчика Івана Даценка сама по собі є незвичайною та цікавою, настільки фільм відомого режисера є затягнутим, «розжованим» та, відверто, не цікавим.
Він (фільм) більше схожий на «тяп – ляп», похапцем зліплений серіал, з погано продуманими екранними сюжетами та інтригою.
Дуже сумнівним видався підбір акторів: Дмитрові Лінартовичу, з його неслов’янською зовнішністю та відносним талантом просто не віриться – ні зовнішність, ні внутрішнє наповнення (Дух) не відповідають задуму показати українського героя (як це афішується та мусується повсюдно); Віталій Лінецький грає типового ганебного зрадника – українця, якими так нахабно і відверто пістрявіють не один і не два фільми радянських і пострадянських часів; Іванна Іллєнко – мало подібна до індіанки, але зрозуміла її участь у фільмі, як дочки режисера. Доречі, Дмитро Лінартович зовнішньо міг би бути сином Іллєнка, а добре відомо, як людина любить саме своє зображення і шукає своє лице на групових фотографіях (звісно, це лише спостереження та припущення).
Не дуже викликає співчуття та співпереживання кохання головних героїв (якось блідо воно виглядає та натягнуто), проте проймаєшся гордістю за татарський народ (не лишається сумнівів щодо його чеснот, вірності зокрема).
Очевидно одне, що «той, хто пройшов крізь вогонь», це сам режисер, який п’ять років поспіль знімав цей нудний фільм, мабуть настраждався й геть заплутався. А тепер його творіння піднято як прапор на щоглу над головами пересічних українців, і з усіх сторін режисера вихваляють та співають йому та його роботі оди та дифірамби.
І цей екстаз вже нав’яз у вухах.
Як каже М. Іллєнко, оплески ( в тому числі, на презентації у Червоній залі Будинку кіно) говорять самі за себе.
Але Михайло Герасимович, Ви певне не помітили, що аплодували далеко не всі, і що значна частина глядачів була знічена та розчарована Вашою роботою, але, мабуть, зважаючи на Ваш авторитет, і почуваючись незручно, Вам нічого не сказали.
На жаль, фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» видався невдалим, то ж досить самозахоплюватись, не краще було б працювати далі, та знімати щось більш достойне та художньо і естетично цінне. Сюжетів – повно (не будемо про гроші, ясно, що з ними проблеми). Щиро бажаємо творчих успіхів!

Ця рецензія виявилась корисною 5 людям з 10.

AnneJane

2012-03-08 19:33:01

Не вмію вдало писати рецензії, тому моя буде коротка.
Отже:
Для мене фільм тоді вдалий й гарний, коли після перегляду, він не виходить з голови, коли ти згадуєш сцени з фільму й думаєш, думаєш, думаєш... й не можешь припинити....
Такою стала для мене сьогодні перша українська стрічка "Той, хто пройшов крізь вогонь"
Зачепило все, від акторів, сюжету, до фраз та висловів....
"В нас в хаті є, а з церкви вже винесли" - ця фраза досі стоїть в моїй голові.
А сцена із порожньою церквою та образ Божої матері, намальований на стіні - взагалі пронизує до кісток...
Так, це не Голівуд, не російський екшен з крутими пациками, та тачками... Це звичайний фільм. АЛЕ ЯКИЙ! Є де посміхнутися, є де й сльозу вронити....

p.s. Щодо героя Івана: актор, який його грав, для мене особисто - виявився таким собі українським Джонні Деппом... Нi-нi! Я-серйозно. Особливо в сцені, коли Іван рятував старого індіанця від вовків, ну дуже схожий ..Маю на увазі, зовнішньо...

Моя оцінка 10 з 10!
Й тут не тому, що він на рівні Голівуду..
Ні, до Голівуду нам ще трошки треба попрацювати..
Оцінка "10" за те, який зміст несе фільм, яку думку, які актори, як грають, оцінка за донесення трагедію, за філософію... За це я ставлю 10.
Це не тупе кіно для "форматування" мозку.
Дякую.

Ця рецензія виявилась корисною 7 людям з 10.

Андрій

2012-02-03 20:51:54

Нарешті подивився...

Стільки часу чекав на цей фільм і нарешті знайшов кінотеатр де його показують і насолодився переглядом.

Сюжет: доволі цікавий і захоплюючий, до останнього тримає глядача в напружені, але під кінець він наче обрізаний,

Музика: Все супер, навіть саундтрек фільму є :) за виключенням одного випадку, коли використали заїжджену мелодію, в серіалах часто використовували чи десь ще, але дуже набридлива...промайнула мелодія при показі антигероя....

Ефекти: Нууу, більш-менш нормальні, але тричі одна й та сама комп'ютерна сцена набридла...порадували МІг-15, пам'ятник яким у мене в місті...хоча їх поява в Сибіру мені не дуже зрозуміла...А комп'ютерну сцену з американцями можна було розширити, бо дуже цікава...

Монтаж: Погано, навіть дуже, повністю згоден з Буйвітером)

Культура: Дуже сподобалось як будучи в Канадському племені герой навчив їх Українській мові, звичаями, особливо як відкривав з хлібом і сіллю свій будинок в Канаді)

Загальна оцінка, по всесвітнім мірам, з натяжкою 9/10

Ця рецензія виявилась корисною 9 людям з 15.

Буйвітер

2012-01-20 00:49:10

Хійока - він вижив переживши вогонь!
Накінецьто дочкались прем"єри українського фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь".
Добре що прем"єру кілька раз переносили, адже краще показувати закінчений якісний матеріал а не недороблену роботу. Тут вони не промахнулись. Звісно можна було б і щось ще змінити, проте будь-який фільм може завжди обрізати, потдовжити, перемотувати і т. д.
Хійока - так індіанською буде людина, яка отримала удар блискавкою та вижила. Проте герой цього фільму прежив не тільки блискавку.
Почнемо з сюжету: Молодий український пілот Іван Доценко (підбивший на війні кілька десятків фашистських літаків) потрапляє на фронт. Після закінчення війни його намагається знищити друг дидинства, причиною стала дружина Івана яку він кохав теж. Оскільки під час війни "пригрівся" на хорошому місці - то своїми зв"язками він намагався розділити долі закоханих.
Тут Івана і потрапляє до Сибіру, звідки він втікає прагнучи помсти, і доля заносить його до Америки.
Сама історя неймовірна і захоплива. Сценаристи її подали максимально зрозуміло зробивши пригодницьку історію. Іван постає перед глядачем справжім героєм. Але не тим американським, з маскою та плащем, а реальною особою без супер можливостей, а лише з палким серцем та холодним розумом. Сюжет наповнений українським характером: будинки, ікони, вислови та прислів"я які говорять навіть в Червоній армії. І чого ж вартий момент в фільмі, де Іван учить індіанських дітей співати українську пісню.
Сюжет сповнений перепетіями та несподіванками, що захоплюють глядача під час перегляду.
Також у фільмі присутня і містика, і теж з українським характером. Як виявляєтсья - рід Доценків - це старий славний рід характерників, тож по філму Івана перекидаєтсья на вовка, а також відлякує українською піснею американських вовків. Все це тілкьи ще більше підкреслює націанальнісь як головного персонажа так і самого фільму.
Окремо хотілося б виділити лелек, як сюжетно, так і візуально.
"мамо, а де батько?" - питає син про Івана Доценка.
"а він з товаришем під час війни побачив стаю лелек в небі, довкола яких вівся вогонь. От він з товаришем і вивів їх з під обстрілу. Тож як тільки від відведе всіх тих лелек- обов"язково повернеться" - такою історією завжди заспокоювала мати свого маленького сина. І тому вся його кімната була переповнена малюнками з зображенням літаків та лелек, що летіли вслід за ними. Дуже хороший та приємний момент, що дійсно аж пробирає до самої душі.
Акторський слкад підібрано дуже вдало. Всі актори впорались зі своєю задачою, тож не хочеться під час сеансу всставати і цитувати Станіславського: "не вірю!"
Спецефекти. Так-так. Вони тут є і не маленькими порціями. Всі сцени бітви літаків зроблені якісно та захопливо. І що найприємніше - реалістично. Бо під час перегляду недомонтованої версії на Київському Кінофестивалі недороблені ефекти викликали сміх, і трима в мені прихований страх (я боявся що вони не надто якісно їх виправлять в кінцевій версії). Особливо якісним та цікавим виглядав момент уяви, де два пілоти намагались врятувати лелек. Захід сонця, білосніжні лелеки, вибухи довкола них та біле пір"я....
Вже не вперше читав негативні відгуки щодо "мовності" фільму. Проте тут все гаразд: українці розмовляють україїнсько, росіяни російською, індіанці англійською та індіанською. Для кожної іноземно мови є українськи субтитри, тож це ніякої незручності не викликає, а навпаки, надає реалістичності фільму. Якби ж всі розмовляли чистою українскьою - це б був казус.
Музика та шуми. Звуковий супровід приємно підтримував зображення, і основна мелодія на фортепіано красиво впліталась в ліричні драматичні сцени.
Також присутній і гумор. Український гумор, та і звичайний. "ось 50 копійок. А в мене є ще рубль" - ось цей момент переказати неможливо, проте в фільмі ви його обов"язково помітите і не зможете не посміхнутись.
А ось монтаж трошки розчарував. Бло кілька мометів що збивали з пантелику, такох дещо погано було показано плин часу. Деколи лише після 2-3 кадру було зрозуміло що прошв вже рік чи два. Проте в багатосюжетному повнометражному фільмі, керувати часом не так вже і просто.
отож, ми отримали дійсно український, дійсно цікавий, дійсно героїчний фільм. І це наступний великий... дуеж великий крок розвитку вітчизняного кінематографа.

Як на мене, фільм отримує 9/10
Якщо оцінювати фільм на рівні України - то звісно 10/10, проте я вважаю, що він стоїть вище , і його можна оцінювати на рівні з заходом.

Ця рецензія виявилась корисною 19 людям з 22.