Тіні забутих Предків Доповнити/помилка

Оригінальна назва: Shadows of forgotten Ancestores

Рік: 1964

Країна: Україна

Режисер: Сергій Параджанов

Сценарій: Сергій Параджанов, Іван Чендей, Михайло Коцюбинський

Жанр: Історія, Драма, Роман

Прем'єра в світі: 29 січня 1966

Прем'єра в Україні: 04 вересня, 1965

Час: 98 хв.

Опис: Десб глибоко у Карпатах, жии в одному сеі два роди - Палійчуки та Гутенюки, які з давніх давен між собою воюваи. Але сталось так, що покохав Іван Палійчук красуню із ворожого роду — Марічку, якій судилося прожити коротке, але щасливе життя… Не міг без неї бути щасливим Іванко. Але він жив далі. Одружився. Був коханим. Дітей не було. Господарював. І шукав смерть, яка забрала в нього кохану.

Схожі фільмиРекомендувати

Схожі фільми відсутні

Головні ролі виконують
Іван
Марічка
Тетяна Бестаєва

Tatyana Bestayeva

Палагна
Юрко
Батанг
Мико
Палійчук
Палійчук
Гутенюк
Гутенюк
Ігор Дзюда

Igor Dzyura

Іван в дитинстві
Марічка в дитинстві

Рейтинг Детальніше
8.46 24Ваша оцінка: -

ФотографіїБільше

Рецензії
Masha

2012-09-21 21:37:04

Мистецтво, зокрема кінематограф, знаходиться у постійному русі та вдосконаленні, постійно змінює свою внутрішню змістову переадресацію у зв’язку з еволюцією жанрів, стилів та поглядів на нього. М.Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» зобразив неповторну та по-особливому захоплюючу культуру гуцульськихнародів . Темою твору є зображення життя гуцулів на межі ХІХ та ХХ ст. в гармонії з природою. Головна ідея полягає в оспівуванні високого почуття кохання. Один із літературних критиків сказав: "Цей дикий, співучий гірський край багато хто намагався описати, але ніхто не зробив цього з такою досконалістю, як... М. Коцюбинський".
Від фільму я очікувала не абияких вражень, емоційного піднесення, яке я відчула прочитавши повість «Тіні забутих предків». Про те, що мої очікування повністю справдилися, я сказати не можу, як і про те, що шкодую про час затрачений на перегляд. Фільм справді вражає розвитком спецефектів та музичним супроводом. Не дарма фільм отримав 5 нагород , серед яких і премія «Південний Хрест», премія ФІПРЕССІ Юрію Іллєнку за операторську роботу — МКФ у Мар-дель-Плата (1965р., Аргентина). Найбільше емоцій та переживань мені принесло саме музичне оформлення, народні пісні гуцулів , звуки сопілки та гули трембіт, а поряд з тим тупіт ніг під час танців та гулянь справді заворожують, а поряд з тим і насторожують глядача. Цю ознаку я би навіть винесла як перевагу фільму над книгою. Справді, читаючи літературній твір, у своїй уяві можна відчути та «побачити» навіть найдрібніші деталі та надреальні почуття, які, у багатьох випадках, нереально показати у кадрі,проте С.Параджанову вдалося передати більшість того чарівного та надзвичайного,що нам розповідав у повісті М.Коцюбинський. А досягти цього, я вважаю, йому вдалося саме через пісні та музику, тому що ніщо так не відображає культуру та настрої народу, як їхні пісні.
На мою думку, цю кінострічку сміливо можна віднести до арт-хаусу. По-перше у фільмі поряд із сюжетом кохання важливу роль ( а можливо і основну) відіграє саме зображення культури гуцулів-величного народу українських Карпат. Більша частина фільму займає відтворення традицій та побуту людей. Чи не найяскравіше враження на мене справив останній епізод «Смерть Івана» : Іван помирає , а у фільмі тріумфує симфонія життя в час індивідуальної смерті. Життєва філософія гуцулів досить непередбачлива, хоча, на мою думку, цілком логічна: якщо ти народився на світ значить повинен набутися в ньому, адже сенс і краса буття і полягає в акті життя. По-друге, однією з основних ознак арт-хаусу є спостерігання за переживаннями головних героїв та аналізування їх, на відміну як у класичному кіно відбувається вирішення даної проблеми для логічного завершення фільму. Це ж саме ми спостерігаємо в «Повісті» в історії кохання Івана та Марічки.
Все ж таки, С.Параджанову вдалося показати історію великого кохання та культуру величного народу у своїй кінострічці «Тіні забутих предків». Фільм можна сміливо назвати шедевром вітчизняного кінематографу. Саме через такі фільми ми краще пізнаємо свій народ. На мою думку, кожен українець повинен не просто переглянути цей фільм, а й осягнути те все, що нам намагаються передати, а сама книга М.Коцюбинського повинна стояти на полиці домашньої бібліотеки.

1

Ця рецензія виявилась корисною 6 людям з 6.